Головна Дошкільнята Казки про тварин українською мовою: аудіоказка “Заєць і зима”

Казки про тварин українською мовою: аудіоказка “Заєць і зима”

mamabook
436 Переглядів

Повчальна казка про те, що добро завжди повертається сторицею.

***

Заєць прокинувся від голосного «Б-ррр!».

«Б-ррр!» — лунало знову і заєць сполохано насторожив вуха.

— Це в мене в животі! — дослухаючись, полегшено зітхнув заєць. І від гарячого заячого подиху пішов легенький пар.

Заєць жадібно вдихнув морозяне повітря і йому на мить здалося, що його живіт прилип до спини.

— Я не їв сім днів! — чмихнув заєць і висунув носа з-під міцного соснового гілля, під яким сьогодні ночував. — Треба шукати харчі. — Подумав заєць.

— Привіт, друже! — прожебоніла білка, стрибаючи з гілки на гілку. — У мене біда!

— Чим зможу — допоможу! — мовив заєць і чмихнув носом.

— Моя молодша донька Гаша в снігу загубила шишку. Всі очі продивилися — знайти не можемо!

— Не плач, сусідко — ось твоя шишка! — вигукнув заєць, висунувши носа з-під снігу.

— Дякую тобі, друже, за допомогу! Звертайся й ти, коли що!

***

Біжить заєць лісом, тремтить, як останній лист на морозі. Лисячі сліди довкола снігових заметів блакитною стрічкою в’ються.

Сніжить — світу білого не видно…

Біжить заєць…

— Зайчику, зайчику, допоможи! — попросила стара ялина, протягнувши своє кострубате гілляччя.

— Я поспішаю! — вигукнув заєць тремтливим голосом, але щось його зупинило. — Чого вам, бабуню?

— У мене сьогодні день народження, а я не можу й намиста вдягти, — засумувала кроною ялина. — Віднесла його метелиця аж до самої річечки, а я туди вже не дійду!

зима

Заєць миттю приніс бурштинове намисто — зроблене із смоли.

— Нахиляйте голову, бабуню!

— Дякую тобі, зайчику за допомогу!

***

Біжить заєць, тремтить, як останній лист на морозі. Назустріч йому синичка летить і слізьми заливається.

— Зайчику, рідненький! Допоможи! Мого сина снігом привалило під стріхою лісника, — квилила синиця.

Заєць миттю допоміг синиччиному синові вибратися з-під снігу. Щаслива синиця дякувала зайцю. Але той вже безсилий впав на землю.

Невже мене нема?! — подумав заєць, коли в нього не вийшло ворухнути лапою.

Заєць розплющив очі, а перед ним лежала морквина.

— Це тобі подарунок! — мовив лісник.

Заєць підняв на нього очі і чхнув. Хворий заячий вигляд розчулив лісника.

— Ти добрий заєць! — усміхнувся лісник. — Ти допоміг і білці, і старій ялинці, і синиці, хоч сам потребував допомоги. За це я тобі дам стільки моркви, що тобі вистачить до кінця зими!

Автор казки: Тетяна Винник

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Казки про тварин українською мовою: “Зайчикова знахідка”

Читайте також