Аденома слинної залози – різновид патологічного розростання тканин, локалізованого в протоках залоз. Це доброякісне утворення у вигляді ущільненого болісного вузла. Характерне переважно для пацієнтів старшого віку. Патологія досить поширена й частіше діагностується у жінок. Для цього типу новоутворення не характерний стрімкий ріст – вузол формується та збільшується в розмірах протягом 8-12 років. Перехід у злоякісну форму фіксують у 2-4% хворих.
Причини розвитку аденоми слинної залози
У Міжнародній класифікації хвороб аденомі слинної залози присвоєно код МКХ – D11.0. Залежно від локалізації новоутворення фахівець може вказати уточнені діагнози, яким відповідають коди D11.7, D11.9.
Точна причина розвитку вузла в протоках досі остаточно не встановлена. Сучасні лікарі називають кілька чинників, які можуть діяти як окремо, так і комплексно. Патологічне розростання тканин можуть спровокувати такі причини:
- агресивний вплив канцерогенів хімічного або фізичного походження – йдеться про систематичний вплив радіаційного випромінювання, їдкої побутової хімії, тютюнового диму, ультрафіолету;
- перетворення клітин залози може бути пов’язане з травмуванням;
- перенесений запальний процес слинної залози;
- за цієї патології у пацієнтів часто фіксують вірусну активність (герпетична інфекція, вірус Епштейна-Барр);
- тривалий і серйозний гормональний дисбаланс.
Класифікація
Одна з головних ознак аденоми слинної залози – це її повільний ріст. У більшості випадків захворювання має гормональну етіологію. Під впливом чужорідних естрогенів, вірусів і токсинів відбувається поступова перебудова гормональної системи. І найбільш схильний до цих процесів жіночий організм у період менопаузи. Саме тому патологію так часто виявляють у пацієнток жіночої статі віком понад 50 років. Пухлини можуть відрізнятися за своєю будовою. Їх поділяють на такі типи:
- Плеоморфні аденоми слинних залоз діагностуються найчастіше. Розвиваються з епітеліального шару проток.
- Мономорфні – це утворення у вигляді сполучної тканини. Тому такі пухлини м’які, желеподібні під час пальпації.
- Аденолімфоми – утворення, які всередині заповнені лімфатичною тканиною. Це аденоми, що трапляються лише в ділянці привушної слинної залози.
- Інтралобулярні розвиваються в ділянці щік і верхньої губи. Такі утворення завжди дуже маленькі й не перевищують кількох міліметрів у діаметрі.
- Сальні формуються у вигляді ущільненого фіброзного вузлика, утвореного сальними клітинами. Не спричиняють дискомфорту, болісності, тому пацієнти часто не здогадуються про патологію.
- Поліморфні аденоми слинних залоз – пухлини змішаного типу, які більше характерні для привушної ділянки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гастроскопія – кому потрібно пройти?
Діагностика аденоми слинних залоз
Ця патологія належить до компетенції стоматологів-хірургів і лікарів-онкологів. Попередній діагноз встановлюється під час огляду пацієнта, за загальною симптоматикою та озвученими скаргами. До них належать:
- розвиток асиметрії обличчя;
- поява дефектів мовлення;
- ускладнене ковтання;
- сухість і першіння в горлі через знижене слиновиділення;
- набряклість тканин;
- поява болю під час натискання.
Важливий етап діагностики – це відрізнити новоутворення від кісти та злоякісної пухлини. При аденомі слинної залози призначається МРТ або КТ. Ці дослідження дають змогу визначити точні розміри, тип, розташування та кількість тканин, залучених до патологічного процесу.
На розсуд лікаря пацієнту можуть бути призначені УЗД слинних залоз, сіалографія, зондування. З метою визначення типу пухлини (доброякісна або злоякісна) виконується біопсія.
Яке лікування при аденомі слинної залози
Медикаментозна терапія в цьому випадку нерезультативна. Пацієнтам рекомендовано видалення аденоми слинної залози. Якщо цього не зробити, то розвиваються серйозні ускладнення: запалення трійчастого нерва, парез м’язів обличчя.
Ефективним є лише лікування хірургічним методом, тобто проведення операції при аденомі слинної залози. Вид оперативного лікування залежить від стадії розвитку новоутворення та його розташування. Найскладніші маніпуляції – це видалення пухлини в привушній ділянці. Це пов’язано з особливостями щелепно-лицевої анатомії. У розпорядженні хірургів – сучасні методи проведення операцій. Видалення може бути виконане лазером і з використанням мікроскопа. Це знижує ризики пошкодження лицевих нервів.
За статистикою, рецидиви трапляються не частіше ніж у 4% пацієнтів. Період відновлення після операції триває півтора тижня. Головні заходи профілактики – це нормалізація гормонального фону та зниження частоти контакту з речовинами-канцерогенами. Пацієнтам рекомендується змінити звичний спосіб життя, відмовитися від шкідливих звичок. Якщо агресивний вплив токсинів пов’язаний зі специфікою професії, то варто змінити вид діяльності.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лікування новоутворень на шкірі