Насамперед їв ті, що вже починали гнити. Але собі казав: «Стиглі зачекають, я з’їм їх згодом».
Але коли приходила черга цілих плодів, вони теж починали гнити. Так усе життя він їв лише те, що псувалося.
Багато людей чинять так само зі своїми планами. Бояться витрачати сили й час на сьогодення і все життя чекають на «слушний момент». Ваші мрії псуються, наче ті гнилі сливи. Але правда в тім, що мудрість життя – це вміння зривати плоди своєї праці в момент їхньої стиглості.
