Розділ 1
Колись давно жили на землі чотири красиві дівчини. Одна мала волосся біле, друга – зелене, третя – синє, а четверта – золоте. Були вони дружні, любили одна одну, жили у злагоді мільйон років. Та якось сталася дивна подія.
Царювала тоді сестра Зима – дівчина із білим волоссям. Якось взявся Чорний Вітер, який випустив з руки Чорного Птаха. Той Птах вдарив Білокосу в обличчя. Зима хотіла глянути в люстерко, але Птах знову кинувся на неї і розбив люстерко. Тоді молоде, гарне обличчя Білокосої потемніло від думок, а хлопці Холодні Вітри подули в крижані труби. Чорний Птах нашептав Зимі, що сестри заздрять їй. Зима розповіла, що під кінець правління кожна сестра тратить красу. Це перший закон. Коли дівчина вертається у палац і засинає, краса повертається. Це другий закон. Потім вони знову стають юними і гарними. Це третій закон.
Чорний Птах заперечив ці закони і сказав, що красивий той, хто сильний у світі, а сильний той, хто має владу. Тому хай Зима прожене сестер. Тоді зробиться найкрасивіша, а він її навіки полюбить.
Розділ 2
У цей час Зеленокоса сестра готувалася вийти з Блакитного палацу, щоб змінити Зиму. Коли Весна вийшла, то здивувалася, що довкола панує холод. Вона прибігла до Зими, але та не зійшла із трону, не поцілувала наступницю і не відказала, що зачекалася. Чорна Пташка уже звила гніздо на плечі Зими і каркнула Зимі, що Весна проганяє її. Розсердилася Білокоса, і хлопці Холодні Вітри подули. Зима прогнала сестру. Весна поспішила назад до Блакитного палацу. Там вона не змогла розбудити Синьокосу сестру, бо ще була не пора.
Тоді пішла Весна в свою Зелену залу і замислилася. Коли ж отямилася, то вже й березень майже закінчився. Весна рішуче встала і знову пішла до трону, де сиділа Зима. Але й цього разу Білокоса зустріла її грізно й насуплено, сказала приходити у квітні.
Весна вернулася в палац. Незабаром прокинулася Синьокоса. Знову Зеленокоса пішла до Зими і сказала, що вже кінець травня, ось-ось Літо має прийти. Білокоса знову погнала Весну.
Розділ З
Весна розповіла Зеленокосій про все, що з Зимою причинилося. Обидві сестри пішли до Зими. Синьокоса ще здалеку побачила трон і насуплену Зиму на ньому, побачила хлопців Холодних Вітрів, котрі і на її прихід задули в крижані труби. Коси Зими були білі й раніше, але тепер їх сивина уже побила, а обличчя потьмяніло. Був кінець травня. Зеленокоса хотіла подати Білокосій дзеркальце, але Чорний птах кинувся і брязнув ним об лід. Весна заплакала і повернулася в палац, щоб лягти спати. Синьокоса ж сестра стояла перед Зимою, просила отямитися, бо коли Весна засне, Літо не зможе прийти.
Врешті Синьокоса вернулася в палац, але Весна уже засинала і встигла лише порадити продовжувати любити Зиму і зробити так, щоб Білокоса побачила себе.
Розділ 4
Відтоді почала ходити до Білокосої Синьокоса. І ходила вона до неї тричі: в червні, в липні і у серпні. Уже й четверта сестра прокинулася – Золотокоса. Літо зі сльозами на очах оповіло, що в них діється, що нічого не допомогло, бо Чорний Птах полонив Зиму. А Синьоока була уже зморена, хотіла спати. Коли уже заплющилася, то сказала Осені: “Не втрачай до неї любові… Хай вона гляне в люстерко… Хай сама себе не впізнає…”.
Розділ 5
Золотокоса належно прибралася, гукнула на хлопців із золотими трубами і пішла до Зими. Та почула, що якісь труби незнайомі голосять, затривожилася. Хлопці Холодні Вітри з крижаними трубами заграли й заголосили. Золотокоса сказала, що не бачить тут цариці світу, бо царицею світу має бути її рідна сестра, молода й гожа, а тут є стара відьмуга. Чорний Птах закричав, що Зима гарна. Золотокоса викликала Зиму на герць, говорячи, що хоче визволити свою любу сестру.
Осінь звела золотий пірнач і махнула ним у повітрі. Від того помаху перестали дути в крижані труби хлопці Холодні Вітри. У листяній короні Золотокосої пробудився малесенький, срібнесенький жучок і подибцяв в повітрі до Білокосої, і причепив срібну павутинку до волосся Зими. Чорний Птах каркнув і кинувся на Осінь, але натрапив на зведений золотий пірнач і поранився. Землю покрила ніч, але золоті хлопці приклали до вуст труби – і розкололася темрява.
Осінь поросила Зиму прогнати Чорного Птаха. Той знов кинувся до Осені, гадаючи, що тримає вона дзеркальце, як тримали його раніше Зеленокоса й Синьокоса. Але знову звівся золотий пірнач – поранив собі груди Чорний Птах. Зима зрозуміла, що він не може перемогти Осінь.
Золотокоса сказала, що вийшла з добром, а жучок-черв’ячок, який Бабине Літо на землю насилає сказав щось Зимі на вухо. Тоді пильно зирнула Білокоса на свою гарну сестру, і щось зворухнулося в її замерзлому серці. З ока зими викотилася сльоза, Чорний Птах крикнув пронизливо, зірвався у повітря і зник. Золотокоса дала сестрі дзеркальце. У Зими тихий зойк вирвався з грудей. Вона рушила до Блакитного палацу. Почулася чарівна пісня, повіяло теплим вітром, Білокоса із Золотокосою побачили, що назустріч їм йде Весна. Вона й співала.