***
Іде святий Миколай полями, лугами, а за ним поспішають янголи, які несуть дарунки для добрих чемних дітей.
Ходить святий Миколай по всіх усюдах, минає хати, палаци, села, міста, роздає дарунки, благословляє і втішає бідних та нужденних. Так він зайшов до села, в якому під самим лісом стояла хата. Двері відчинені, на порозі сидить хлопчина, босий, розхристаний, у подертій одежині і вдивляється в небо, у ту молочну дорогу, що з небесних палат веде на землю.
Це малий Тарасик. Матері він не пам’ятав, торік помер тато, лишився хлопець круглим сиротою. Тепер служить у людей, пасе влітку вівці та гуси. Він не показував великого розуму – робив, що йому наказували робити, але й ця робота йшла у нього мляво. Одне лиш захоплювало. Побачить, бувало, що якась мати пестить і цілує свою дитину, малий Тарасик біжить мерщій туди, відкриває очі й уста і так вдивляється в матір, наче щось просить.
Приходить святий Миколай під хату, а Тарасик навіть шапки не знімає, лише розплющив очі та й дивиться.
-Що ж ти, Тарасику, мене не пізнаєш? – питає Миколай.
– Чому ні, тільки я Вас визирав із неба, а Ви тим часом прийшли із села.
Усміхнувся святий Миколай і знов питає:
-Скажи мені, Тарасе, чим тебе маю обдарувати, може, шапкою, одягом, чобітьми?
-Ні…
– Може, тобі дати їжі такої, щоб ти не був ніколи голодний.
– Ні…
– А може, ти хочеш грошей багато?
– Також ні.
-Скажи-но, Тарасику, щиро, що ти хотів би мати, адже знай, що я й для тебе приніс дарунків, бо ти нічим не прогнівив Господа Всевишнього.
На ті слова Тарас упав на коліна й прошепотів несміло:
-Я хотів, святий Отче Миколаю, щоби мене хтось хоч раз в житті попестив і приголубив, як мати свою дитину.
Засумував святий Миколай і не сказав ні слова. Любов матері – це якраз єдина річ, якою так важко обдарувати сиротину.
Але і з таким бажання звертаються дітки до Миколая. За щиру і наполегливу молитву часто святий Миколай обдаровує їх новою родиною і любов’ю батьківською.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лист святому Миколаю: зразок написання та безкоштовні шаблони для завантаження
