Наш сайт Mamabook публікує повчальне оповідання В. Сухомлинського про турботливе ставлення до близьких.
***
Прийшла зі школи маленька Галинка. Відчинила двері, щось хотіла весело сказати мамі. А мама насварилася на неї пальцем і Галинка тихенько підійшла до столу, поклала книжки.
— Тихо, Галинко, бабуся відпочиває. Цілу ніч вона не спала, боліло серце.
Пообідала й сіла за уроки. Читає книжку тихо-тихо, щоб не розбудити бабусю.
Відчиняються двері, заходить Оля, Галинчина подруга. Вона голосно й каже:
— Галинко, послухай…
Галинка насварилась на Олю пальцем, як мати на неї, і пошепки мовить:
— Тихіше, бабуся відпочиває. Цілу ніч вона не спала, боліло серце.
Сіли дівчатка до столу й розглядають малюнки. А з бабусиних очей впали дві сльозинки. Коли бабуся прокинулась, Галинка й питає:
— Бабусю, а чого ви плакали уві сні?
Бабуся усміхнулась, приголубила Галинку. В її очах світилась радість.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Казки Михайла Стельмаха: велика підбірка для дітей