Ірина Жиленко. Вірш «Підкова»

05.06.2017

ФОТО: идеи, как украсить окна к Новому году***

Була зима. Ішов зелений сніг.

За ним — рожевий. Потім — фіалковий.

І раптом протрюхикав на коні

Дідусь Мороз. І загубив підкову.

 

Та не просту. А золоту. Таким,

на місяць схожим, серпиком лежала, —

аж розгубились в небі літаки,

кричали: «Мама!» —

Й крильцями дрижали.

 

А я знайшла. Сказала їй: — Світи

тут, на вікні. Щоб все мені збулося! —

Зійшлися і роззявили роти

сімсот роззяв. Стоять вони і досі…

 

Круг них світився то зелений сніг,

то голубий, то ніжно-фіалковий.

Вони стояли вперто, день при дні, —

зачарувала їх моя підкова.

 

Що ж, покладу підкову в чемодан,

куплю я шубу. А тоді поїду

в Лапландію. Хоч трішки і шкода,

вже так і буть — віддам підкову Діду.

 

Оце і все. А сніг звичайним став.

Легкий і рівний, пада, пада, пада…

Роти закрили всі сімсот роззяв.

І розійшлись… І полягали спати.

 

Тема вірша: зображення ліричної героїні твору, яка знайшла золоту підкову Діда Мороза, що здійснює бажання і мрії.

Ідея вірша: прагнення здійснення бажань на новорічні свята, розуміння, що не можна залишати у себе чужу річ.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найкращі цитати Тараса Шевченка

ручка учитель, товар, товари

Подарункові ручки з написами (Інтернет-магазин Tovarik.com.ua)

В Гугле есть! / В Yahoo есть! / В Bing есть! / В Ask есть!


Вернуться в раздел: "От 6 и старше"
Вернуться на: Главную страницу